Львів

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Перейти до: навігація, пошук

Шаблон:Otheruses Шаблон:Місто України Львів (Шаблон:МФА2, Шаблон:Audio) — місто обласного підпорядкування в Україні, адміністративний центр Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та Західної України. За чисельністю населення — сьоме місто країни (станом на 1 січня 2011 року у Львові проживало 760 026 осіб[1]).

Львів заснований королем Данилом Романовичем в середині 13 століття. Близько 1272 року місто стало столицею Галицько-Волинського князівства. В добу Середньовіччя Львів був важливим торгівельним центром. За австрійського панування місто стає осередком українського та польського національно-визвольних рухів. Після розпаду Австро-Угорщини був столицею Західноукраїнської народної республіки. До Другої світової війни належав Польщі, за Пактом Молотова — Ріббентропа анексований Радянським Союзом.

Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті знаходиться найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні[2]. У 2009 році Львову надано звання Культурної столиці України[3]. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості[4][5][6].

Назва

Шаблон:Main Назва «Львів» дана місту на честь князя Лева Даниловича, сина засновника Львова Данила Галицького. Протягом своєї історії Львів жодного разу не змінював назви. Назва міста різними мовами звучить так: польською мовою — Lwów (Львув), англійською — Lviv (Львів), російською — Львов (Львов), німецькою — Lemberg (Лемберґ), їдиш — לעמבערג, латинською — Leopolis (Леополіс), вірменською — Լվով (Лвов), кримсько-татарською — İlbav (Ільбав).

Щодо Львова традиційними є багато епітетів. Розповсюдженою є назва «Місто Лева». Час від часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення, як «місто левів», «місто сплячих левів», «Королівське місто», «Перлина корони Європи», «Місто-музей», «столиця Галичини», «маленький Париж», «маленький Відень», «український П'ємонт», «Бандерштадт», «культурна столиця України» та інші.

Символіка

Офіційно затвердженими символами Львова є герб, великий герб, хоругва Львівської міської ради та логотип. Статут Львова символами міста визначає також назви чи зображення архітектурних та історичних пам'яток[7].

В основу герба Львова покладена печатка галицько-волинських князів — кам'яні ворота з трьома баштами, крізь які крокує золотий лев. Великий герб Львова — це щит з гербом міста, увінчаний срібною міською короною з трьома вежками, який тримають лев і давньоруський воїн. Прапором Львова є синє квадратне полотнище з зображенням міського герба, обрамлене лиштвою, що складається із жовтих та синіх рівнобедрених трикутників по краях. Логотипом Львова є зображення п'яти різнобарвних веж (зліва — направо): дзвіниці Вірменського собору, вежі Корнякта, міської ратуші, вежі Латинської катедри, дзвіниці монастиря Бернардинів та слоган «Львів відкритий для світу» під ними[8].

Де-факто девізом Львова сьогодні є гасло «Львів відкритий для світу», адже воно зображене на логотипі міста. До 1939 року офіційним девізом був латинський вислів «Semper fidelis» (Завжди вірний), проте після Другої світової війни він не знайшов офіційного затвердження.

З 17 століття патроном Львова вважався святий Ян з Дуклі. Сьогодні покровителем міста є святий Юрій Змієборець. До дня його пам'яті, у першу неділю травня, відзначається День міста. Серед шанованих львів'янами міських свят також День прапора (3 квітня; на згадку про 3 квітня 1990 року, коли за 16 місяців до проголошення незалежності України на львівській ратуші було піднято синьо-жовтий прапор) та День Листопадового чину (1 листопада; в пам'ять про Листопадовий переворот, коли у ніч на 1 листопада 1918 року у Львові було встановлено Західноукраїнську народну республіку). 27 липня у Львові день жалоби за жертвами Скнилівської авіакатастрофи.

Львів є кавалером ордену «За військову доброчесність»[9], найвищої військової нагороди Польщі, та Ордену Леніна[10], найвищої нагороди Радянського Союзу.

Географія

Файл:Lviv, Ukraine, satellite image, near natural colors, Landsat-7, 2005-09-21.jpg
Космічний знімок Львова (Landsat 7, 21 вересня 2005)

Розташування і фізична географія

Шаблон:Main Львів розташований в центральній частині Львівської області між Яворівським, Жовківським та Пустомитівським районами, в східноєвропейському часовому поясі на 24 меридіані; місцевий час відрізняється від поясного на 24 хвилини. Площа Львова складає близько 180 км².

Місто знаходиться на відстані близько 70 км[11] від кордону з Польщею на стику Львівського нагір'я, горбкуватого Розточчя і низинного Побужжя. Через нього проходить пасмо пагорбів Головного європейського вододілу, який розмежовує ріки Балтійського та Чорноморського басейнів (відповідно річок Буга та Дністра). Середня висота Львова над рівнем моря — 289 метрів. Найвища точка міста — гора Високий замок (409 м над рівнем моря). Історично Львів було збудовано на річці Полтві (притока Буга), але в ХІХ столітті її пустили через головний міський колектор (під проспектами Шевченка, Свободи та Чорновола).

У Львові знаходиться більше 20 парків і зелених зон, 2 ботанічні сади і 16 пам'яток природи. Два парки є пам'ятками садово-паркового мистецтва національного значення, один — місцевого. В міських межах знаходиться регіональний ландшафтний парк «Знесіння» — природоохоронна установа площею понад 300 га, яка має максимально наближену до природних умов екосистему.

В межах міста розвинуті верхньокрейдові відклади, верхньоміоценові і четвертинні відклади:

  • Верхньокрейдові відклади представлені товщею маастрихтських світло-коричневих мергелів, потужністю близько 50 м. Ці відклади є регіональним водоупором.
  • Верхньоміоценові відклади представлені (знизу вверх): миколаївськими пісками і пісковиками, товщею літотамнієвих вапняків з пропластками гіпсів. Ці відклади незгідно залягають на верхньокрейдових і переважно розвинуті на головному вододілі. Потужність верхньоміоценових відкладів сильно змінюється, а у багатьох місцях ці відклади повністю знищені дочетвертинною ерозією.
  • Четвертинні відклади представлені переважно дольдовиковим лесом, пісками, травертинами і постльодовиковими болотними суглинками та торфовищами в районі Білогорщі і долині Полтви.

У Львові представлені чорноземи, елювіальні і торфово-болотянисті ґрунти.

Шаблон:Відстані до великих міст

Клімат

Львівський клімат — помірно континентальний з м'якою зимою і теплим літом. Середня температура складає −4 °C у січні і +18 °C у червні. Найвища температура (+37 °C) зафіксована у вересні 1921 року, найменша (−35,8 °C) — у лютому 1929-го; максимальна кількість опадів (1 422 мм) випала у 1893 році. Загалом, за останні 100—120 років температура повітря у Львові має тенденцію до підвищення. Так, протягом цього періоду середньорічна температура підвищилася, принаймні, на 1 °C[12]. Вологість повітря в середньому за рік складає 79%. Найчастіше дують західні вітри, найрідше — північно-східні.

Львів характеризується найбільшою кількістю опадів та найнижчими літніми температурами серед всіх обласних центрів України, що спричинено чи не найменшою континентальністю місцевого клімату з-поміж великих міст України. В середньому за рік випадає 740 мм атмосферних опадів: найменше — в січні, найбільше — в липні. За рік у місті в середньому 174 дні з опадами[13]. Через це місто часто називають «приреченим на дощ»[14]. Тема львівського дощу є популярною в місцевих художників, поетів і музикантів.

Для всіх пір року характерні різкі перепади атмосферного тиску, температур і вологості повітря. Зими м'які — морози нижче −20 °C спостерігаються вкрай рідко. Стійкий сніговий покрив встановлюється не кожної зими. Весна прохолодна та дощова, заморозки і снігопади можливі до початку травня. Літо прохолодне. Звичайні літні полуденні температури в межах +20-25 °C, спека вище +30 °C спостерігається рідко. Влітку частими є грозові зливи і різкі перепади температур при проходженні атмосферних фронтів. При цьому майже щороку спостерігаються ураганні вітри, які призводять до повалення дерев, обриву ліній електропередач, невеликих руйнувань. Так, у 2008 році внаслідок буревію загинуло 4 людей. Осінь помірно тепла і суха. Тривалість вегетаційного періоду — 215 днів.

Мікроклімат центральної частини міста, яка знаходиться в улоговині, характеризується більш низькими мінімальними та більш високими максимальними температурами. Для підвищених околиць характерні сильні вітри.

Шаблон:Клімат міста

Стан довкілля

З 90-х років 20 століття, коли у Львові спостерігається економічний спад, екологічна ситуація у місті покращилася[15]. Так, за цей період закрито ряд великих промислових підприємств, що спровокувало і зменшення промислових викидів. Разом з тим, ряд природних чинників зумовлюють тенденції до підвищення забруднення повітря, зокрема, у центральній частині Львова. Вона знаходиться у пониженні рельєфу, тому там погано циркулюють повітряні маси, що призводить до більшої концентрації вуглекислого газу, оксидів азоту і сірки, що зумовлюються, зокрема, інтенсивним автомобільним рухом через історичний центр міста. Це призводить до того, що у безвітряну погоду у центрі Львова можливе утворення смогу. Загалом, викиди автотранспорту в атмосферу складають більш як 50% всіх викидів міста, близько 30% припадає на теплоенергетику[16].

Згідно з моніторингом Державного управління охорони навколишнього природного середовища, у Львові знаходяться два підприємства, які фігурують в рейтингу основних забруднювачів Львівської області — ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» та ЛКП «Львівводоканал»[17]. В 2001 році викиди шкідливих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами забруднення складали 16,6 кг на 1 км². У Львові вироблялося 20% забруднюючих речових області[16]. Разом з тим, порівняно з іншими великими містами України, Львів в екологічному аспекті є відносно благополучним містом[18].

Історія

Шаблон:Main

Файл:Lev Danylovich of Halych.PNG
Король Лев Данилович на фоні Львова. Портрет 17 століття

Археологічні розкопки свідчать, що територія сучасного міста була заселена ще у 5 столітті[19]. Наприкінці 10 століття ці землі увійшли до складу Русі, зокрема удільних Галицького, а з 1199 року — Галицько-Волинського князівств.

В середині 13 століття король Данило Романович, поряд з іншими містами, заснував Львів як уділ для свого сина Лева. Перша письмова згадка про нього міститься у Галицько-Волинському літописі і датується 1256 роком, від якого і ведеться міське літочислення. Руський Львів складався з дитинця (Високого замку), королівської резиденції (Низького замку) та укріпленого подолу в районі сучасної площі Старий Ринок.

У 1272 році король Лев Данилович переніс столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Тут також, ймовірно, знаходився фактичний осідок митрополитів Галицьких, предстоятелів окремої митрополії Константинопольського патріархату, що існувала, з перервами, від 1303 до 1401 року.

Після смерті галицько-волинського князя Юрія-Болеслава Тройденовича у 1340 році волинські бояри проголосили правителем Дмитра-Любарта Гедиміновича. Того ж року король Польщі Казимир III Великий напав на Львівську і